За смутою бажання та сумлінь
Нестиму в пам`яті мінорні струни.
Я за порогом мрії володінь
Любов`ю грітимось зі смаком гуми.

Із безліччю питань мене застав
зненацька вірус що веде до смерті.
Він підійшов, а я тихенько спав...
Його слова зі мной були відверті.

Ти існував, не жив, не був, не вмер.
Навколо тебе завжди була осінь...
Свободи прагнув як гірний орел
Але життя з тобой не відбулося.

І в сон летів... Як в темряву кудись.
Де боляче в душі, а зверху небо...
Нехай, Життя! Під три чорти котись!
"Кіна" не буде.. Та мені й не треба!