Колись на землю впадуть зіроньки...
Любов'ю будуть нам вони світити!
Вони пробачать нам усі земні гріхи...
За те- повинні будем душу їм відкрити.

Та буде світло! Всі хто досі жив:
Самотні, грубі, та в душі всі чемні...
Всіх їх можливо я один любив,
Хоча вони не знали.. І даремно.

А злі всі люди, геть з моїх очей!
Ви світ жадобою хотіли затопити.
Не розуміючи, отих простих речей,
Без них, Можливо, і не треба жити...

Я заберу всіх добрих та чужих.
Ми побудуєм з ними райскі гори...
Я заберу... А ви живіть без них,
Для них не треба злості і покори...

І буде рай! І буде жити люд!
І будуть тількі добрі і прекрасні...
Майбутнє світле буде!... І мабуть
Кохання буде, й ніколи не згасне!..